Шевальов Євген Олександрович

 

Євген Олександрович Шевальов (1878-1946) – вчений-психіатр, завідуючий кафедрою психіатрії Одеського медінституту (1923-1946), засновник та керівник інститутської клініки психіатрії (1927) та клініки малої психіатрії (1934) в Одесі. Засновник наукових зібрань профільних спеціалістів (1923) на базі якого було створено Наукове товариство ім. Бехтерєва (1926-1932).

Один з провідних радянських патопсихологів свого часу, прибічник гуманістичних підходів у психіатрії. Досліджував широке коло питань, зокрема проблеми діагностики, феномени маячіння і порушень мислення, методи терапії неврозів. Створив оригінальну класифікацію неврозів (1935). Автор 79 наукових статей, частина з яких так і не була опублікована.

В роки румунської окупації (1941-1944) очолив Одеську психіатричну лікарню. Єдиний з керівників психіатричних лікарень на території України, кому вдалося не допустити розстрілу пацієнтів.

Праведник миру. Під виглядом пацієнтів переховував на території лікарні близько 20 людей єврейської національності і так врятував їм життя. Серед врятованих: Вольф Тендлер, Лілія Шарканська, Зіна Талесник, Геня Фуксман, Жанна Шнайдерман, Гітя Вексельман, швейцар клініки Гершензон та інші.

Один із перших дослідників творчості Олександра Блока. Зокрема, саме в Шевальова тривалий час зберігалися любовні листи Блока до Ксенії Садовської.

Знавець художньої літератури, філософії і мистецтва – і саме мистецтво вважав своїм покликанням. Автор щонайменше 8 філософських трактатів і циклів. Знав німецьку, французьку, англійську, італійську та латинську мови. Володів українською.

Користувався популярністю як лікар і викладач. Був уважний як до колег, так і до пацієнтів. Вмів слухати. Охоче допомагав своїм знайомим порадами та протекцією. Зрештою, на схилі років Євген Шевальов був розчарований тим, що прожив в атмосфері постійної зайнятості, діловитості і переважно поверхових зв’язків з багатьма людьми.

Характер мав м’який та неконфліктний. Авторитет Шевальова засновувався на його компетенціях, зв’язках і особистих якостях.

Був одружений (з 1910 року). Дружина, Євгенія Никодимівна Яновська (1881-1968), – лікар-рефлексолог і педолог, борчиня з дитячою безпритульністю і дослідниця дитячого колективу.  Мала активний і оптимістичний характер. Допомагала чоловіку в його організаційній та адміністративній діяльності.

Мав чотирьох обдарованих дітей. Сини Володимир (1910-1978) та Андрій (1919-1998) цікавилися наукою, літературою та мистецтвом. Обрали для себе медичну кар’єру. Донька Тетяна (1913-1995) стала архітектором, а Тамара (1917-1993) – французьким філологом та літературознавцем.

Євген Шевальов народився в Одесі 3 листопада 1878 року в родині діловодителя Одеської міської ради Олександра Марковича Шевальова (1832-1911) та доньки бесарабського поміщика Віри Василівни Шимановської (1840-і – 1918). Його брат Володимир (1862-1914) був відомим архітектором, одним з піонерів запровадження залізобетону в Російській імерії. Другий брат, Микола (1864-1929) був одним з перших в країні дослідників проблем безпеки праці. Сестра Клавдія (1870-і – 1945) була вихователькою.

Представники трьох поколінь родини Шевальових – вчені та гуманісти, які відрізнялися високими моральними якостями і в першу чергу служили людям.