Володимир Євгенійович Шевальов народився 27 вересня  1910 року в Одесі.

Доктор медичних наук, професор. Здобув відомість у СРСР та світі завдяки своєму вкладу у лікування рубцевого ксерозу та відшарування сітківки ока.

Запропонував власні методи операцій з лікування паралітичної косоокості, видалення «замурованих» катаракт, укорочення склери шляхом рифлення.  Один з небагатьох радянських медиків, чия монографія була видана в США (Cicatricial xerosis of the eye, 1959).

Провідний офтальмолог Інституту очних хвороб ім. В. П. Філатова (1937-1964), згодом – головний офтальмолог України (1964-1978).

Учасник Другої світової війни. Перебуваючи у полоні у кримському таборі «Темвод», сприяв втечі радянських полонених. Врятував життя лікарю-єврею Володимиру Лєльчицькому.

Дружина, Валентина Гетьман, теж офтальмолог. Мав двох синів, Володимира і Анатолія та доньку Віру. Був учнем і близьким другом Володимира Філатова.

Захоплювався літературою і мистецтвом. Тісно спілкувався з українськими поетами і письменниками, зокрема з Любомиром Дмитерком та Володимиром Гінзбургом. Окрім рідної російської, знав українську та англійську мови.

Мав життєрадісний і комунікабельний характер. Любив море. Залюбки організовував пленери колективу Інституту Філатова.

Помер у Києві 19 березня 1978 року.