Лікар, педолог, психіатр, автор численних наукових робіт з проблем педагогіки, дитячої психології, педології та психіатрії. У 1907 році закінчила Лозаннський університет (Швейцарія). Там же у 1909 році захистила докторську дисертацію у відомого хірурга Цезаря Ру.
З 1919 по 1931 зробила помітний внесок у боротьбу з дитячою безпритульністю в Одесі. У 1919-1922 роках організувала на території дачі Шевальових колонію “Жизнь” для 100 дітей з особливостями розумового розвитку. Надалі займалася питанням соціальної інтеграції дівчат, які займалися проституцією. У 1926 сторила для них дві трудові артілі, які у 1931 році були перетворені у повноцінні підприємства. Підхід здобув визнання і підтримку серед науково-педагогічної спільноти СРСР.
У 1923-1930 роках лікар-педолог Одеської дослідної педологічної станції. Активна учасниця зібрань Наукового товариства ім. Бехтерєва. Авторка досліджень дитячого колективу та лідерства в контексті рефлексології. Чотири роботи Євгенії Шевальової протягом 1927 року були опубліковані французькою мовою в часописі Едуарда Клапареда Archives de Psychologie.
Орієнтовно з 1938 по 1946 роки працювала у Патофізіологічній лабораторії Одеського медінституту. Проводила рефлексологічні дослідження ефективності лікування шизофренії.
Після виходу на пенсію захистила (1956) кандидатську дисертацію “Некоторые патофизиологические механихмы шизофрении и ее активной терапии”.
Дружина (з 1910 року) Євгена Шевальова. Його незамінна помічниця у побуті, в адміністративній та громадській діяльності. Мати чотирьох дітей, у тому числі Володимира Шевальова (1910-1978) – одного з провідних радянських офтальмологів, головного офтальмолога УРСР, та Андрія Шевальова – Праведника миру, вченого-біолога, офтальмолога та дослідника дельфінів.
Була знайома з видатними сучасниками – Цезарем Ру, Левом Толстим, Ксенією Садовською, Констянтином Станіславським. Підтримувала добрі професійні та дружні відносини з Володимиром Бехтерєвим.
В останні роки життя сприяла збереженню пам’яті про Євгена Шевальова, систематизувала його архів, написала власні мемуари і кілька біографічних оглядів, присвячених чоловікові та його родині.
Мала підприємливий, бадьорий, комунікабельний характер. Примітний вираз, який Євгенія Шевальова-Яновська часто застосовувала щодо близьких їх по духу людей: “отзывчивый на все хорошее”. Такою вона власне і була.