Лишилося не так багато матеріалів, які проливають світло на життя, діяльність та вдачу Євгенії Шевальової-Яновської. У нашому розпорядженні виявилися наступні документи:
Мемуари Євгенії Шевальової “История одной прожитой жизни” – охоплюють період з 1881 по 1921 рік і є, окрім біографічної цінності, унікальним зрізом епохи очима прогресивної російської інтелігентки. Примірник зберігається в Одеській науковій бібліотеці.
Біографічна довідка – невеликий текст з певними неточностями, підготовлений, імовірно, Андрієм Шевальовим.
Переписка Євгенії Шевальової з Едуардом Клапаредом – датована 1927 роком, проте оригінали не збереглися. Переписані в зошит, листи збереглися в архіві журналіста Володимира Мамчича.
Лист рецензенту Миколі Іванову (1963 рік) – зберігся в архіві Володимира Мамчича. Документ проливає світло на історію найбільш грунтовного на сьогодні дослідження наукової спадщини Євгена Шевальова.
Трудовий список (1909-1936) – документ зберігся в архіві Володимира Мамчича.
Заява Євгенії Шевальової про збільшення житлової площі (початок 1960-х років) – також збереглася в архіві Володимира Мамчича.
ХРОНОЛОГІЯ ЖИТТЯ ЄВГЕНІЇ ШЕВАЛЬОВОЇ-ЯНОВСЬКОЇ
1881, 30 грудня – народилася в містечку Меленки Володимирської губернії в родині слідчого Никодима Августиновича Яновського, російського дворянина польсько-литовського походження. Ім’я матері невідоме. Батьки були дуже віруючі, проте виховували дітей у демократичній атмосфері.
1884 (орієнтовно) – народження Януарія, другої дитини Яновських. Хлопець ріс хворобливою, дуже доброзичливою дитиною.
1885 (орієнтовно) – переїзд Яновських у місто Муром Володимирської губернії.
1887 (орієнтовно) – народження Ігнатія, третьої дитини Яновських. Переїзд родини до міста Коврова Володимирської губернії. Ріс веселим, розбишакуватим хлопчиком. Мав виразне почуття справедливості.
1889 – вступ до Володимирської гімназії-пансіону.
1894 (орієнтовно) – участь Яновської у марксистському гуртку сестер Невзорових, початок захоплення соціалістичними ідеями.
1896 – перехід до Шуйської гімназії.
1897 – вступає до московської гімназії Калайдович.
Знайомство з життям московської інтелігенції, розвиток літературного таланту.
1898 – вступає на Бестужевські жіночі курси у Санкт-Петербурзі.
1899, весна – Відрахування через участь у студентських продемократичних виступах. Повернення у Ковров та початок роботи машиністкою у повітовому з’їзді.
1900-1901 – організовує театр та читальню для робітників. Знайомство з Левом Толстим (орієнтовно навесні 1901 року).
1902 – знайомство з Костянтином Станіславським з метою стати акторкою його студії. Зрештою, вона вступає до Лозанського університету (Швейцарія) на медичний факультет.
1903 (орієнтовно) – Януарій Яновський помирає від туберкульозу у віці 19 років.
1905 – початок багаторічної дружби із Ксенією Садовською – коханою і натхненницею творчості поета Олександра Блока.
1906 – На рік переводиться до Паризького університету, де починає цікавитися психіатрією.
1907 – Повертається до Швейцарії, завершує Лозанський університет і починає працювати екстерном у клініці Цезаря Ру. Перше і побіжне знайомство з Євгеном Шевальовим у клініці Ру.
1909 – Євгенія Яновська захищає докторську дисертацію.
Хвороба Никодима Яновського і повернення Євгенії до Росії. Поїздка до Одеси з метою складання іспитів для отримання російського диплому лікаря (дипрм . Початок дружби з Євгеном Шевальовим та рішення про шлюб.
1910, 22 січня (8 січня за старим стилем) – Євген та Євгенія беруть шлюб у Володимирі і повертаються до Одеси.
Робота лікарем на Куяльницькому курорті (червень). Знайомство з Юлією Лабутою, яка стає служницею Шевальових. Робота на курорті в Будаках (липень-серпень). Смерть матері Євгенії (вересень).
27 вересня 1910 року у пари народжується перший син Володимир Шевальов. Переїзд у дохідний дім Якова Семененка (нині вулиця Приморська, 57).
1911 – викладає гігієну в Одеській жіночій гімназії Відінської (грудень-серпень). Від’їзд чоловіка до Санкт-Петербурга. Початок роботи в Одеській лікарні Червоного хреста.
1911, серпень – переїзд у Санкт-Петербург. Родина знімає житло на 5 поверсі будинку по вулиці Консисторській (нині Ісполкомська) у східній частині міста, неподалік від Неви. Євгенія Шевальова влаштовується лікарем до Військово-Медичної Академії (вересень).
1913 – допомагає Євгенові Шевальову з облаштуванням лабораторії рефлексології у Психо-Неврологічному інституті Володимира Бехтерєва. Стає за сумісництвом асистентом лабораторії, а згодом заміщує чоловіка на посаді керівника.
28 жовтня 1913 року – народження старшої доньки Тетяни Шевальової.
1914, вересень – завершення роботи у Військово-Медичній Академії. Працевлаштування за сумісництвом на посаду ординатора у Ново-Знаменську психіатричну лікарню.
1915, вересень – працевлаштування за сумісництвом асистентом Володимира Бехтерєва у Психо-Неврологічному інституті (до вересня 1918).
1917, 22 травня – народження молодшої доньки Тамари Шевальової.
Звільнення з Ново-Знаменської лікарні і працевлаштування ординатором до Психіатричної лікарні Всіх Скорботних (вересень).
Працевлаштування за сумісництвом лікарем дослідної школи для дефективних дітей при Психо-Неврологічному інституті (вересень).
Звільнення Юлії Лабути, яка протягом семи років була хатньою робітницею Шевальових і допомогала у вихованні дітей.
1918, осінь – продовольча криза у Петрограді. Поетапне звільнення з усіх робіт і переїзд з родиною до Одеси (листопад), де родина оселяється на квартирі у Вознесенському провулку.
1919, січень-лютий – продовольча криза в Одесі. Невдалий досвід підприємництва.
3 квітня 1919 року – народження молодшого сина Андрія Шевальова. Євген Шевальов під час пологів пішов до аптеки і не зміг повернутися додому через перестрілку між білогвардіяцями та червоноармійцями.
Заснування на основі дачі Шевальових Дитячого дому для дітей з особливостями розумового розвитку “Жизнь” (квітень).
Табір лишається без фінансування після окупації Одеси Добровольчою армією. Для покриття витрат родина продає одну з ділянок своєї дачі на Французькому бульварі (осінь).
1920, лютий – остаточне утвердження радянської влади в Одесі. Поновлення фінансування дитячого табора. Двомісячний арешт у ЧК за постановку в дитячому таборі спектаклю «Казка про царя Салтана» (літо). Звільнення по протекції і продовження роботи в дитячому таборі.
Орієнтовно 1920 – родина Шевальових замешкала за адресою вул. Гоголя, 9, кв. 7 (третій поверх).
1921 – продовольча криза і початок епідемії тифу в Одесі (осінь). Працевлаштування в санаторії міста Антопіль (нині Вінницька область) та виїзд з Одеси з нянею та трьому молодшими дітьми.
Незабаром – працевлаштування лікарем у селі Яланець (листопад).
1922 – боротьба з епідемією сипного тифу. Зараження на тиф і важко перенесена хвороба (пізня весна). Переведення на роботу в село Стіна (літо). Збір врожаю і повернення до Одеси (листопад).
1923, квітень – працевлаштування лікарем-педологом Одеської дослідної педологічної станції (розташовувалася у будинку по вул. Катерининській, 8).
Одночасно Євгенія Шевальнова розпочала викладання дошкільної педології в Інституті народної освіти та Інституті удосконалення педагогів.
Початок рефлексологічних досліджень дитячого колективу. Участь у наукових зібреннях працівників кафедри психіатрії Одеського медінститиуту та лікарів Одеської психіатричної лікарні. Виступ з доповіддю «Опыт экспериментально-психологического исследования детского коллектива» (листопад).
1924 – дослідження «Интересы и круг представлений детей в возрасте от 3 до 8 лет по данным свободного детского творчества» (спільно з З.М. Скоробогатовою) та «О свободных группировках в дошкольном возрасте».
1925 – доповідь «Детский коллектив в свете коллективного естественного эксперимента» (спільно з О. Н. Єргольською).
1926 – створення трудової комуни для дівчат-підлітків – безпритульних і повій. З метою соціалізації були відкриті швейна і трикотажна артілі.
Дослідження «О содержании коллективной жизни в дошкольном возрасте», «Детские социальные взаимоотношения в возрасте от одного до полутора лет» (спільно з В.С. Красуським).
1927 – дослідження феномену ватажків у дитячому колективі. Переписка з Едуардом Клапаредом (Швейцарія) та публікація чотирьох робіт Євгенії Шевальової у «Archives de Psychologie».
1928 – доповідь «Детская социальная жизнь и особенности ее развития» (березень).
1930 (лютий) – звільнення з Педологічної станції та Інституту народної освіти. Початок роботи лікарем-педологом у диспансері спочатку Ленінського, потім Іллічівського районів.
1931 – доповідь «К вопросу о профориентации и профотборе подростков в диспансерах ОВДП». Передача швейної та трикотажної артілей дівчат-підлітків на баланс міністерства промисловості.
1932 (листопад) звільнення з посади лікаря-педолога.
1933 (січень) – тимчасове (до липня) працевлаштування лікарем-педологом у ОВДП Південно-західної залізниці (нині «Лікарня залізничників»).
1935 (березень) – перехід на посаду асистента-педолога психо-технічної лабораторії. З червня Євгенія Шевальова вже отримує посаду завідуючої.
1936 (жовтень) – звільнення за власним бажанням. Можливо, це пов’язано із розгромом педології в СРСР та трагічною смертю її лідера Арона Залкінда у липні 1936 року.
1937 або 1938 рік – початок роботи у Патофізіологічній лабораторії Одеського медінституту під керівництвом Євгена Шевальова.
1940 – публікація дослідження «О некоторых сдвигах в высшей нервной деятельности шизофреников под влиянием инсулиновой терапии» у журналі «Неврология и психиатрия» (Т. IX в. 7-8). Стаття написана на основі дослідів, зроблених в кінці 1938 та у 1939 роках.
1941 (літо) – квартира Шевальових на Гоголя, 9, зазнає руйнації під час бомбардування міста німецькою авіацією. Родина отримує дозвіл на евакуацію, однак залишається в місті через те, що Євгенія Шевальова захворює на тиф. Евакуація сина Володимира у складі Інституту ім. В. Філатова у Севастополь. Переїзд родини Шевальових на територію Одеської психіатричної лікарні.
Окупація Одеси німецькими та румунськими військами (16 жовтня 1944 року).
1944, 10 квітня. Звільнення Одеси радянськими військами. Андрій Шевальов іде на фронт.
1944 (орієнтовно) – родина Шевальових отримує двокімнатну квартиру за адресою вул. Гоголя, 19, кв. 3.
1946, 18 травня – Євген Шевальов помирає у віці 68 років через важке шкірне захворювання Pemphigus, ускладнене уремією.
Публікація статті «О патофизиологической основе активной терапии шизофрении».
1947-1948 – звільнення з Патофізіологічної лабораторії Одеського медінституту.
1948, осінь – публікація в журналі «Невропатология» результатів багаторічної роботи Євгенії Шевальової у вигляді статей «Опыт патофициологической характеристики шизофренического синдрома» та «Опыт экспериментального изучения эпилептического синдрома».
До 1950 року – підселення до квартири Шевальових родини Бунаєвських. Через це Євгенія Никодимівна з усім родинним архівом лишається у кімнаті площею 9 кв. м. і принаймні періодично живе із сином Володимиром у Києві.
Поч. 1950-х – написання дисертації «Некоторые патофизиологические механизмы шизофрении и ее активной терапии». Текст був відхилений вченою радою Одеського медінстутуту з ініціативи завідуючого кафедрою психіатрії Лева Мірельзона (наступника Євгена Шевальова на цій посаді) з приміткою, що дисертація є «антипавлівською»
1955 – Євгенія Шевальова захищає свою дисертацію в Інституті фізіології ім. І. П. Павлова у Ленінграді і у віці 73 років стає кандидаткою медичних наук.
1959-1960 – активна робота над упорядкуванням родинного архіву Шевальових та наукової спадщини свого чоловіка. Переписка з істориками психіатрії Миколою Івановим та Дмитром Федотовим та підготовка ними великої рецензії з оглядом 23 робіт Євгена Шевальова, включно з раніше неопублікованими.
1968, 5 вересня – смерть від сепсису на 87 році життя.