Матеріал опубліковано в журналі «Вісник психіатрії та психофармакотерапії (№2 (8) за 2005 рік). Автор – лікар-психіатр В. М. Приймак, вказаний як громадський директор народного музею Одеської обласної психіатричної лікарні.
В музеї історії євреїв Одеси общинного центру Мигдаль-Шорашим відкрито виставку, присвячену династії Шевальових.
25 грудня 2005 року в музеї, що розташувався неподалік Тираспольської площі, зібралося чимало відвідувачів різного віку. Того дня тут було відкрито експозицію документів та особистих речей, присвячену династії Шевальових – видатних представників російської інтелігенції, які збагатили вітчизняну науку своїм творчим пошуком, а під час гітлерівської окупації Одеси своїм героїзмом довели, що людяність – це загальнолюдська цінність і не залежить від національності.
Батько та син Шевальови… Один – професор медицини, засновник психіатричної клініки в Одесі, чудовий організатор, мудрий та наполегливий вчений, прекрасна, відкрита для колег та хворих людина, другий – професор біології, не менш, ніж батько, талановитий та продуктивний в науці, скромний та доброзичливий в житті, захоплювався подорожами, альпінізмом, був взірцем та наставником для молоді. В роки війни, коли над містом нависла коричнева чума румунської та німецької окупації, коли сотні тисяч євреїв були приречені на неминучу загибель та страчені у полум’ї Холокосту, Євген Олександрович Шевальов разом із сином переховували у психіатричній лікарні на Слобідці під виглядом хворих багатьох євреїв та військовополонених. Нагадаємо, що тоді професор Шевальов – уже літня людина – працював директором психіатричної лікарні. Йому допомагав син Андрій. Містом розповсюджувалися конфіденційні чутки, що особи єврейської національності можуть спробувати врятуватись, якщо звернуться по допомогу до професора Шевальова. Ці чутки не були безпідставними. В умовах суворої конспірації лікарня під керівництвом професора Шевальова дійсно допомагала дорослим і навіть дітям. Все це було вкрай небезпечно, адже неподалік розташовувалась румунська сигуранца, територію патрулювали власівці, навідувались і есесівці.
Про подвиг Є. О. Шевальова, який фактично врятував і саму лікарню, і її хворих від знищення, вже йшлося в одному з номерів нашого часопису «Вісник психічного здоров’я». «Праведник світу – таке почесне звання присвоєно батькові та сину Шевальовим за їх громадянський та інтернаціональний подвиг».
Ініціатором експозиції, присвяченої династії Шевальових, був Л. М. Дусман – колишній в’язень гетто, а зараз найбільший краєзнавець з історії Холокосту в Одесі. Всі експонати подарувала музею Валентина Андріївна Шевальова – вдова Андрія Шевальова.
Відкрив експозицію директор музею Михайло Рашковецький. Від медичної громадськості міста та Асоціації психіатрів області організатором подякував доцент В. А. Похмурий. Гості почули багато цікавого про Шевальових-вчених, Шевальових -громадян, Шевальових-людей зокрема від тих, кому пощастило особисто з ними спілкуватися. На жаль, Євгена Олександровича знала з присутніх тільки Валентина Яківна Коган – дочка його колеги по кафедрі, який у роки війни працював у військовому шпиталі. Вона розповіла гостям, якою інтелігентною і в той же час дуже простою, доброю людиною був завідувач кафедри, на якій працював її батько. Присутні згадували про обізнаність Шевальових у багатьох питаннях, їх широкий світогляд, знання кількох іноземних мов. Це були справжні російські інтелігенти.
Ще раз велика подяка дирекції музею історії євреїв Одеси общинного центру «Мигдаль-Шорашим» за добру пам’ять про нашого славного колегу.